Вернуться в 1990 год

1989

Предыдущая статья

 

Следующая статья

1991

"Ленiнська змiна" 24.11.90 перепечатка из "Летувос ритас"("Утро Литвы").
"Летувос ритас" я тоже получал, но почему-то этого интервью у меня нет. Газеты тогда приходили плохо, особенно из прибалтики.

Анатолий Сухарев


Читать перевод статьи...

Жахливий. А як же щодо величності?

БОРИС ГРЕБЕНЩИКОВ. ЛІДЕР РОСІЙСЬКОЇ ГРУПИ "АКВАРИУМ" - ОДНА З НАЙБІЛЬШ ПОПУЛЯРНИХ ТА ОРИГІНАЛЬНИХ ПОСТАТЕЙ НА НЕБОСХИЛІ СХІДНОГО РОКУ. НЕЩОДАВНО "АКВАРИУМ" ВИСТУПИВ У ЛИТВІ. БОРИС ГРЕБЕНЩИКОВ ДАВ ІНТЕРВ'Ю "ЛЕТУВОС РИТАС".


- Кого з-поміж російських поетів ви любите більше за всіх, чию традицію продовжуєте?

- Ближче за всіх мені Ахматова. Ну ще Пушкін. Втім, до нього я не доріс.

- Чи хотіли б ви що-небудь змінити у своїй творчості?

- Нічогісінько. Саме сьогодні читав тексти своїх старих пісень, і мало не розчулився - пісні просто-таки геніальні! (Цитує рядки з пісні: "И назавтра повешенный раб мне скажет: "Ты не прав, господин..."). У цьому житті я не помиляюся...

- Що таке для вас несвобода?

- Вона викликає фізичне нездужання. Якось один із моїх друзів і колег навчав мені наспівувати "кабацьких" пісень (це було досить давно). Слово честі, у мене за півгодини підскочила температура до 38 градусів. Через те, що я не хотів цього співати.

- Чи часто ви переживаєте душевну кризу?

- Постійно.

- І в чому вбачаєте порятунок?

- Від цього неможливо врятуватися. Святі отці, стверджуючи, що на світі один лише гріх - не радіти, мали рацію. Криза - це безглуздий, безплідний стан, і від нього слід якомога скоріше звільнитися.

- Що ж допомагає звільнятися?

- Я п'ю, п'ю, мов кінь, хоча це також не допомагає, депресія лише посилюється. Тому хочу порадити всім менше пити.

- Чи випадало вам зазнавати приниження?

- Я намагаюся не потрапляти в подібні ситуації.

- Але ж усе-таки трапляється?

- Тепер - майже ні. Тому що, настроївшись відповідно, навіть на митниці є змога уникнути принижень.

- Це мерзенне відчуття, мабуть, і є одним із найголовніших проявів несвободи?

- Найпритаманніша риса радянської людини - бажання бути приниженою. Так уже нас виховали. Першому-ліпшому швейцарові чи таксистові кидаєшся лизати чоботи.

- Як же ви звільнилися від цього мазохістського комплексу! Тільки виїхавши за кордон?

- Так. Тому що там стосунки між людьми нормальні. Аби це відчути, належить зробити Литву незалежною державою й навести порядок.

- А який світопорядок вам ближчий - західний, східний чи ?..

- Еротичний! Бо Гребенщиков - сексуальний символ останнього десятиліття нинішнього століття...

- Ваша поезія, музика - прозорі, мов чисте скло, мов джерельна вода. Для того, щоб так творити, напевне, належить бути з такою самою чистою, благородною душею?

- Жодного благородства. Я грішний. Я жахливий. Мене не порівняти - з Рамою Крішною. Я багато п'ю, без кінця віддаюся наркотикам. Хотілось би стати чистішим. Я розумію, що тоді мені було б більше дано, більше дозволено. Та інакше жити не можу. Хотів би не пити, хотів би відмовитися від наркотиків, але не можу. Щоправда, в Росії їх не вживаю, бо їх там просто немає.

- Однак душу, напевне, більше за все затьмарюють компроміси?

- Які там компроміси! Я охоче пішов би на компроміс, але ніхто нічого не пропонує Я хотів би бути спокушеним, утім, для цього немає приводу...

Н. АУКШТАЙТІТЕ. "Летувос рітас"
"Ленiнська змiна"
Статья сохранена Анатолием Сухаревым


Вернуться в 1990 год

1989

Предыдущая статья

 

Следующая статья

1991