Эти две заметки из Харьковской газеты "Ленiнська змiна". Одна неизвестного автора, который с прохладцей относится к альбому "Равноденствие" вышедшему на "Мелодии". Другая - гневная отповедь "лоху" посмевшему замахнуться на святое. Кстати, насколько я знаю К.Кеворкян никакого отношения к музыке не имеет вообще. Это обычный журналист-критикан провинциального уровня и если бы ему заказали статью прямо противоположного направления, думаю появилась бы  и такая.

Анатолий Сухарев

Читать перевод статьи...

ВСЕ ГАРАЗД? АЛЕ НЕ ВЕСЕЛО...
Група "Аквариум". Альбом "Равноденствие". 1988 р.

Перші спроби фірми "Мелодія" в галузі вітчизняного року, як уже писалося, нага-дують кроки людини в абсолютно темній кімнаті; йде вона, спотикаючись, інстинктивно спираючись на ті предмети, що трапилися під руку. Ось хитнулася, схопила щось - а це "Телевизор" - "Шествие рыб". Не кращий, мабуть, альбом, але що вдієш. Або "Странные игры", альбом "Смотри в оба". Програма "Метаморфозы", зрозуміло, цікавіша, але хіба знайдеш у темряві те, що треба?

"Равноденствие" - перший в історії "Мелодії" "предмет", що був знайдений цілком свідомо, як і робиться скрізь, в усьому світі: альбом записаний у студії фірми, "потім з'явився на прилавках магазинів. І задоволеними, мабуть, повинні бути всі: вийшов свіжий матеріал, а не запис 1980 року, і умови для роботи групи більш-менш нормальні: все гаразд?

Але не, весело. І в першу чергу тому, що нікуди подітися від вантажу десятки разів прослуханих перших дев'яти альбомів групи, які й дають підстави вважати "Аквариум" незаперечним лідером вітчизняного року, Хай вибачить мені читач, який жодного разу не чув їхні "Табу", "Треугольник" або "Акустику", але розмови про "Равноденствие" не можна вести, не озираючись на передісторію. Отже... Що являє собою новий альбом?

"Иван-чай". Річ, яка дуже близька духом і аранжуванням "вічнозеленим хітам "Beatles". Начебто все схоже, але ж там була така енергія!

"Великий дворник". На будь-якому альбомі емоційні піки неминуче повинні чергуватися зі спадами, але в ідеалі навіть паузи повинні бути динамічними (дивись "Радио-Африка"- блискуче аранжування і повна відсутність будь-яких емоцій).

"Наблюдатель", реверанс у бік музики бароко. Незважаючи на вже знайомі образи (трава, вогонь, вода), пісня сприймається як колискова. А попереду, між іншим, іще пів-альбому.

"Партизаны полной луны" - див. "Иван-чай".

"Лебединая сталь". На телебаченні під таку музику учасники потискують один одному руки і розходяться. Так І хочеться написати - "монументальне полотно". О.Ляпін на гітарі старанно заповнює композиційні "дірки".

"Аделаида". Сильна річ, написана в кращих традиціях "Аквариума". Соло на скрипці нагадує про О.Куссуля, скрипаля групи, який трагічно загинув. Виправданий і несподіваний вступ Ляпіна: могутня соло-гітара начебто вломлюється у прозору тканину акустичних звуків. "Ти чуєш стук серця, це коса найшла на камінь". Це - удача.

"Золото на голубом". Кращий номер на альбомі. Гадається, все, що хотів Борис Гребенщиков сказати своїм записом, - у ньому. От тільки написана пісня, проте, як і попередня, більше двох років тому.

"Очарованый тобой". Класична балада з елементами барокко-мюзік.

"Дерево". Вітання від "Радио-Африки". Щоправда, стосується це в основному аранжувань. А коли спробувати цю річ просто перенести в той альбом - нічого не вийде, вже дуже нежиттєве вона звучить.

"Поколение дворников и сторожей". Ніби програмна пісня, і все у ній є: трохи соціальності, трохи екології, багата звукова палітра. Але коли вдуматися - все це вже сказано. На цьому ж альбомі - в "Золоте на голубом". Сказано, правда, мовою символів. А тут - ніби імпресіоніст пише батальне полотно, старанно вимальовуючи обличчя солдатів.

Чотири з половиною роки тому на концерті в гуртожитку Харківського університету хтось запитав Б.Гребенщикова (або; Б. Г., як його зараз називають), як у групи виходить така різка і несподівана зміна стилів - панк, джаз, фолк, реггей. По суті запитання передбачало відповідь на тему: "Що таке "Аквариум"?" Б. Г. казав тоді про "Аквариум" не як про музичну групу, як про компанію людей, тривалий час пов'язаних одне з одним, а також з музичними інструментами, про те, наскільки цікаво пробувати на собі все нове, про Боба Ділана і ще багато про що. Стабільного складу тоді не було, до "Аквариума" приходили джазмени, музиканти-академісти, рокери, і кожен приносив із собою музику, яку любив. Так і виходило, що, скажімо, "Акустика" і "Табу" здаються альбомами двох зовсім різних груп.

Платівка "Равноденствие" записана вже не тією компанією, а ансамблем, який, отримавши багатотисячні контракти, гастролі в Канаді і обмеживши, нарешті, міграцію музикантів, опинився в жорстких робочих межах, і за цим неминуче прийшла творча криза.

І тоді можна включити до складу ансамблю не тільки волинку, але й балалайку або арфу. У 1981 році, записуючи "Синий альбом", група чудово обходилася гітарою та віолончеллю, з якої В.Гаккель видобув якийсь індійський звук.

І можна було зайвий раз звинуватити фірму "Мелодія" у невмінні записувати групу. Мабуть, так воно і є, але жодний звукооператор не запише того, що не зіграно.

Не весело. Окрім вищезазначеного, ще й тому, що вперше продукт творчості групи "Аквариум" не має ні-якого відношення до гумору, який раніше (найрізноманітніших відтінків - від чорного до голубого) мирно уживався на кожному альбомі із філософськими поняттями. "Все, розпочалася серйозна робота", - сказав нещодавно флейтист Дмитро Романов. Так і сказав - робота. Ясна річ, тут уже не до жартів.

І все ж таки... При всьому тому запис не має ніякого відношення до музики під умовною назвою "Дозвілля".

І досі не грає "Аквариум" у великих гала-поп-шоу для молоді у паузі між артистом оригінального жанру і групою Стаса Наміна.

Р. S. Коли навесні цього року всі почули нові концертні записи "Аквариума", стало очевидно, що альбом не тільки випадає із серії попередніх, але й дуже мало відповідає теперішній "живій" музиці групи. А вона дійсне жива, отже, будемо вважати рецензовану платівку непорозумінням. Із ким не трапляється.

УЖЕ ВКОТРЕ МИ ЧУЄМО ЗІТХАННЯ...
РЕЦЕНЗІЯ НА РЕЦЕНЗІЮ

Ну чому так виходить? Кожний новий концерт "Аквариума" приймається у штики. Точніше, із скептичною посмішкою - "видихалися хлоп'ята". "Табу", "Радио-Африка", "День серебра", "Дети декабря"... Все це сприймалося свого часу численними прихильниками "Аквариума" як відхід від норми, зрада високих ідеалів "Синего альбома", "Треугольника", "Акустики" - перших, а тому, мабуть, таких, що залишили найсильніше враження, концертів Б.Г. Але минала пара місяців, і нові альбоми надійно посідали свої місця на Олімпі вітчизняного року. Ми дослуховувалися, звикали і поступово приходили до розуміння простого факту: ні, ці концерти не були кроками вбік, тим більше - назад.

І ось тепер - "Равноденствие". Альбом, дійсно, для "Аквариума" незвичайний- групу вперше запросили записуватися на фірму "Мелодія". Нервово і з деякою непевністю чекали ми результатів цього ризикованого експерименту...

Перше прослуховування - розчарування. Але ми вже люди досвідчені, першим враженням не довіряємо: слухаємо знову й знову, вкотре ламаючи усталені стереотипи сприйняття творчості Гребенщикова, черговий раз відкриваючи його заново. І звичне, над вухом: "Не те, слабше, нудніше...". Та скільки можна?

Проте автор попереднього матеріалу начебто і альбом прослухав неодноразово, і назви пісень запам'ятав, і черговість їх дотримав. Не вистачає тільки одного - вдумливого розгляду почутого. Справді, хіба можна вважати серйозною критикою знущальну репліку на адресу флейтиста Романова, констатування з подивом того, що склад "Аквариума" стабілізувався, із чого робиться "глибокий" висновок - стабільність і наполеглива робота призводять до творчої кризи?

Абсурд! А скигління з приводу того, що у 1991 році "Аквариум" чудово обходився однією віолончеллю, з котрої якимось дивом витягувалися псевдо індійські звуки ?.. І далі: пісня "Іван-чай" - переспівування "Бітлз". Звичайно, впливу знаменитого квартету не позбавлений, як на мене, жодний рок-музикант, але чи не ранувато говорити про епігонство? Із таким же успіхом у наслідуванні можна звинуватити і Сі-Сі-Кетч, і Брюса Спрінгстіна і групу "Даєр Стрейтс". І з таким же сумнівним результатом. Аналогічно поверховим є розгляд й інших композицій платівки. І вже зовсім неправомірним є зіставлення пісень "Золото на голубому" та "Покоління двірників і сторожів". Як не намагайся, батальна картина - це одне, а ліричний пейзаж - зовсім інше, змістовне навантаження в них різне. Крізь зуби згадується у рецензії чудово аранжована музика, а це ж - одне з головних достоїнств платівки. Образливо, що автор рецензії - людина, яка ставиться із симпатією до Б.Г., - випустив такий важливий момент в оцінці творчості музиканта, як, власне, його музика.

Втішає лише одне: слухач, про якого і думати забули критики, вже зробив свій вибір. Альбом "Равноденствие" групи "Аквариум" уже третій місяць входить до трійки лідерів всесоюзного хіт-параду ТАРС. І немає поки що симптомів того, що альбом найближчим часом вільно буде лежаки на прилавках.

"Равноденствие" - не ідеал, є недоліки. На мій погляд це по-перше, деяка "прилизаність" звучання - результат невдалої роботи звукооператорів. Друге - у деяких піснях Б.Г. "надто вже" поринає в себе. Відсутні, як висловився один із авторів ленінградської газети "Рок", "ключові фрази", які дають можливість проникнути за частокіл символів і абстракцій. Але це мої суб'єктивні враження. У цілому ж альбом рівний, зіграний на високому професійному рівні, і - найголовніше! - зроблений наступний крок на довгому шляху "Аквариума". Ще один крок уперед.

К. КЕВОРКЯН

Сторінку підготували члени ради Харківського рок-клубу,
члени прес-центру Харківського міськкому комсомолу
С. ОЛІЙНИК, О. МАРТИНЕНКО.
"Ленiнська змiна"
Статьи сохранены Анатолием Сухаревым