Читать перевод статьи...

У рубриці "Ім'я з програми концерту"
БОРИС ГРЕБЕНЩИКОВ:
"РОК-Н-РОЛ, ДУМАЮ, ЩЕ ЖИВИЙ…".

Нині з Борисом Гребенщиковим зустрітись непросто: він потрібен усім.

Утретє зривається заздалегідь домовлене інтерв'ю - і я маю нагоду спокійно роздивитись, як його смикають на всі боки. Сором'язливій молодій драматургесі саме він потрібен як рецензент. Ніяковіє, не знаючи, коли саме відрекомендуватися вокаліст однієї галасливої київської рок-групи. З'являється богема, й дехто з метрів сучасної української культури дивується, чому так довго його не представляють. Богема нервується, коли вже закінчаться всі ці автографи: на фото, на плакатах, на платівках, навіть на документах. Сьогодні увага в кафе за лаштунками Київського Палацу спорту - одній людині.

Нарешті, з четвертої спроби, наша розмова розпочинається. (Даруйте за стенографічний стиль: коментарі - по ходу).

- Повідомлялося, що третина пісень вашого сольного американського альбому, який півроку писали в нью-йоркській студії "CBS", усе-таки російською мовою. Які це твори й чому?

Б.Г.: - Ні, лиш одна. Пісня російського поета Миколи Гумильова та Олександра Вертинського. Власне, це пісня Вертинського на уривок з поеми Гумильова, яка мені дуже подобається.

- Решта пісень - ваші авторські?

Б.Г.: - Так.

- Вони вже лунали в репертуарі "Акваріума"?

Б.Г.: - Ні, бо англійською ми у себе не співаємо...

- Даруйте, а на першому київському концерті, що відбувся четвертого жовтня?

Б.Г.: - А-а, справді, було. Але то дуже стара пісня. Між іншим, вона також ввійде до американського альбому. Хоча інші вісім написані спеціально для нього.

- Тобто для фірми "CBS" ви підготували нову програму?

Б.Г.: - Не для "CBS", а для людей, які купуватимуть і слухатимуть платівку. Тільки так!

- Ви й тексти одразу писали англійською?

Б.Г.: - Звісно. А як іще можна?

- Свого часу ви співали пісню, де є такі рядки: "Щоби стояти, я мушу триматись коріння!" Але з іншого боку - кельтська музична традиція, американський рок-н-рол, шотландський фольклор, квазіалегорична електронна "нова хвиля", кантрі-енд-вестерн, електро-поп, ямайський реггей. Власне, в чому нині коріння для "Акваріума?"

Б.Г.: - У дусі! Завжди коріння було в ДУСІ! Завжди залишатиметься в ДУСІ! Якщо духовне коріння втратимо - помремо. А дайте-но мені цигарку.

- Ось, будь ласка.

Б.Г.: - Дякую... (Чашку з кавою відсунуто вбік. Борис затягується, відкидає за плечі довге волосся, зібране в хвостик. Дві сережки у мочці лівого вуха мовби теплішають, як і Борисові очі. Одне із запитань таки влучило! - Авт.).

(alec.kharkov - Какое самолюбование со стороны "АВТора"… Аж противно…)

Б.Г.: - Якби ви ще останню фразу залишили... (Затяжка, мов розділовий знак). Це б надало інтерв'ю чарівності.

- Вважаєте, це необхідно?

- Б.Г.:-Так, прошу вас: це суттєво - як я прошу у вас цигарку. Але продовжимо... Наше коріння - в дусі!

- У дусі самої музики?

(alec.kharkov - Судя по этому вопросу, "АВТор" так и не понял, что над ним просто "прикололись"…)

- Б.Г.: - Ні, є ще й ДУХ. Власне кажучи, в Новому Заповіті все про це сказано й пояснено. Хоча той Дух існував і раніш, до Іісуса Христа: тільки, мабуть, трохи в іншій формі.

- Раніш ви мали яскраво виражені орієнталістські погляди. Що, вони змінилися?

Б.Г.: - Ні, просто розширились. Тепер вони обіймають у собі й Росію.

- Маєте на увазі повернення блудного сина, так би мовити, до російських самобутніх коренів? Або: узагальнення духовного досвіду, який існував до вас?

Б.Г.: - І узагальнення, і розуміння Росії таким чином.

ПЕРША ПАУЗА. У романі Федора Достоєвського "Підліток" я натрапив на думку, яка, вважаю, тут доречна: "Один тільки росіянин, навіть за наших часів, тобто значно ще раніш, ніж буде підведена загальна риса, дістав уже здатність ставати найбільшим росіянином саме лиш тоді, коли він найбільший європеєць. Це і є найсуттєвіша національна відмінність наша від інших".

Можливо, звідси, з тієї усвідомленої істини, - така відкритість для всіляких культурних впливів, що завжди було притаманне ленінградському "Акваріуму".

(alec.kharkov - Люди, если кто-нибудь что-нибудь знает про НЕЛЕНИНГРАДСКИЙ "АКВАРИУМ", сообщите, очень прошу… мне, к глубоко-автоматическому удовлетворению, таковые не известны …)

Він, між іншим, починався ще 1972 року - з химерного творчого тандему Бориса Гребенщикова та Анатолія "Джорджа" Гуницького, які й записали перший магнітофонний альбом "Спокуса святого Акваріума" (1973), хоч згодом більш імпровізували в абсурдистських п'єсах, які залюбки писав Гуницький.

- Ще рік тому в одному інтерв'ю ви, Борисе, запевняли, що Росія вже врятована. Відвідавши США, ви думаєте так само?

Б.Г.: - Ні. Й ще раз ні! Треба рятувати ще дужче.

- Отже, щось для вас змінилося?

Б.Г.:-Так, я порозумнішав. Глибше збагнув, що діється навколо мене, навколо нас.

- Усе-таки поясніть: від чого рятувати?

Б.Г.: - Від нашого неймовірного хамства. Від нашого жахливого безкультур'я. Не тільки нашого, молоді, але, якщо вже мова про Росію, то взагалі - нашого!

- На ваш погляд, загальну культуру слід поширювати й поглиблювати?

Б.Г.: - Ні. Річ у тім, що в нас, на мій погляд, немає взагалі культури. Ми її успішно знищили. Наприкінці XIX століття її масово вирубали, а потім ще добряче попрацювали. (Сумна усмішка блукає по його обличчю - і тут я помічаю, скільки вже перших зморщок на обличчі цього 35-річного співця "покоління двірників і сторожів"! - Авт.)

- У такому разі, чи можна сам "Акваріум" розглядати як культурне явище?

Б.Г.: - На жаль, ні. Ми також до цього ще не доросли...

- Можете навести такий приклад у нашій країні?

Б.Г.: - Певне, що ні... Академік Лихачов, можливо. Мабуть, він - воістину культурна людина. Хоча я особисто з ним не знайомий, тож судити не берусь.

- П'ять років тому ви сумно співали: "Рок-н-рол мертвий, а я ще ні..." Як тепер?

Б.Г.: - Я - "ще ні"!

- А "Акваріум"?

Б.Г.: - Також-іще ні!

- А рок-н-рол?

Б.Г.: - Не знаю. Думаю, ще живий.

- У першому номері журналу Московської рок-лабораторії "СДВИГ" (абревіатура: "Символ тривалої витримки і героїзму" - Ред.) відомий вітчизняний теоретик жанру Артем Троїцький написав, що рок - помер...

Б.Г.: - У цьому Артем запевняє ось уже десять років - з приводу кожного нового явища в нашому музичному житті!

- Але була висловлена й інша, по-моєму, цікава думка: нині бунтарі й інтелектуали, чим на зламі 60-х років була сильна рок-музика, відвернулись од жанру. Вони, мовляв, захопилися новими видами мистецтва: комп'ютерним телебаченням, "прямим кіно" тощо. Що скажете на це?

Б.Г.: - Нісенітниця! Комп'ютерним телебаченням у нашій країні нині займаються п'ять, можливо, десять, сто, ну, щонабільш тисяча чоловік. Музику ж сьогодні слухають повсюдно й постійно.

ДРУГА ПАУЗА. За межами Ленінграда "Акваріум" відомий з 1976 року, коли розпочав гастрольні поїздки - Москва, Тарту, Таллінн, Архангельськ. З 1979-го - "офіційна" самодіяльна група, що знайшла репетиційне помешкання при Ленінградському металічному заводі (нині "переїхали" в Будинок культури працівників зв'язку). Широка концертна діяльність по країні почалась 1982 року під орудою новоствореного Ленінградського міського рок-клубу.

(alec.kharkov - Ну, только не надо ля-ля!!! - это по поводу "…широкая деятельность по стране под эгидой рок-клуба"… - Уж если и была чья-то "эгида" в Андроповско-Черненковские годы, то только не рок-клуба… Хотите узнать - читайте "Время Колокольчиков" Ильи Смирнова…)

Уже наступного року на британській фірмі "Лео рекордс" виходить авангардно-джазова платівка "Екзерсиси", яку записали Б.Гребенщиков, С.Курьохін та В.Чекасін.

Із 1983 року "Акваріум" бере участь у всіх фестивалях Ленінградського рок-клубу: виняток - 1988-й, коли група саме виступала в Монреалі на міжнародному конгресі лікарів світу під девізом "Лікарі за без'ядерний світ". Хоч мав місце й ще один виняток: на IV фестивалі міського рок-клубу (1986) жюрі вручило групі Гран-прі, хоч призи й місця там ніколи не встановлювались, - "за великі заслуги в галузі розвитку ленінградського року".

А ще 1986-го в США виходить подвійний альбом "Червона хвиля": чотири радянські групи, серед них і "Акваріум", представлені кожна однією стороною на платівках фірми "Біг тайм рекордс". У грудні 1987 року Гребенщиков летить на три тижні до США, де в Нью-Йорку підписує контракт на випуск сольного альбому компанією "CBS".

- Борисе, поговоримо про Америку - що головне ви звідти вивезли як відкриття?

Б.Г.: - Світ роз'єднаний. І хтось має його об'єднувати. Свого часу "Бітлз" почали з цього боку Атлантики. Тепер американці силкуються з того боку.

- Скільки часу ви там провели?

Б.Г.: -П'ять з половиною місяців. Я просто там жив, як живу тут.

- Мабуть, зустрічали багатьох цікавих людей, про яких хотіли б розповісти?

Б.Г.: - Не хочу розповідати ні про кого. Адже з людьми треба спілкуватись - про людей просто безглуздо розповідати іншим.

- Півроку в Америці - безліч зустрічей, невідомий світ?

Б.Г.: - Саме тому туди варто з'їздити всім. Така можливість нині є. Практична. Тільки треба придумати, як це зробити. Але всім, вважаю, варто подивитися Америку - інакше її не зрозуміти.

- Американські музиканти зацікавлені в контакті з нашими?

Б.Г.: - Досить сказати, що на моєму сольному альбомі працюють лідер "Юерітмікс" Дейв Стюарт, продюсер та музикант, звідти ж Пет Сеймор; власне, у студії звукозапису зі мною співробітничав увесь "Юерітмікс" (зокрема його вокалістка Анні Леннокс, пригадуєте, представляла Гребенщикова на трансльованому влітку Центральним телебаченням лондонському концерті з нагоди 70-річчя Нельсона Мандоли, що відбувся на стадіоні "Уемблі" - Авт.) А ще - Кріссі Хайнде із "Претендерс", Білл Маккензі з "Ассоушіейдс", барабанщик Рей Купер.

- Альбом з'явиться під назвою "Акваріум"?

Б.Г.: - Ні. "Борис Гребенщиков". Адже писали альбом передусім я та Олександр Титов. Решта грає лиш на одному треку. Диск практично записаний: залишилось хіба дещо дописати в Ленінграді та Лондоні. Можливо, додамо ще одну пісню...

- Стосунки між радянськими й американськими рок-музикантами відрізняються?

Б.Г.: - Звичайно. Немає просто стосунків між радянськими музикантами: в "Акваріумі" вони одні, в "Машині часу" - інші, а в "Автографі" - треті. В американців те саме.

- Одначе є вітчизняні групи, творчість яких вам імпонує?

Б.Г.: - Так. Я дуже люблю "Кіно". Хоча вони й не дуже близькі нам по Духу.

- Певне, через це шість років тому, ви, Михайло Васильєв, Андрій Романов (усі: "Акваріум") на перших концертах допомогали початковій групі?

Б.Г.: - Мені було цікаво подивитись - що робитиме далі Віктор Цой. Чим міг і як міг свого часу я з ним поділився. Знаєте, мені й досі цікаво, що він робить. А останній альбом "Кіно", що називається "Група крові", взагалі вважаю найкращим альбомом нинішнього року.

- Що вам відомо про українські рок-групи?

Б.Г.: - На жаль, не чув жодної.

- Скажіть, Борисе, чи змінилось ваше уявлення про рок-музику з 1965 року, коли вперше почули пісню "Бітлз"?
Б.Г.: - Ні. Воно таке саме. На жаль, пісню "Я хочу тримати тебе за руку" я почув тоді не по нашому радіо.

- Вважаєте, той дефіцит інформації свого часу завдав шкоди поколінню: ми вчасно не змогли багато чого почути й побачити?

Б.Г.: - Так. Але ми не тільки кивали головами на застійні явища, але й навчились боротися.

- Вісім років тому участь у всесоюзному фестивалі "Тбілісі-80" сумно закінчилася для "Акваріума": звинувативши вас в імітації на сцені гомосексуального акту, Гребенщикова згодом виключили з лав ВЛКСМ, а пізніш, як відомо, звільнили й з роботи. Власне, а чому саме тоді вас виключили з комсомолу?

Б.Г.: - Тому, що форма, яку мала ця молодіжна організація, аж ніяк не відповідала тій, у якій перебував я. Втім, я особливо не засмучувався.

- Що, на вашу думку, сьогодні найбільш заважає?

Б.Г.: - Скажу так, бо це гальмує не тільки вітчизняну рок-музику: несусвітня дурість, цілковита відсутність культури, брак людей, які щось уміють робити професійно. Немає сучасно обладнаних студій звукозапису. Про технічну оснащеність, інструментарій взагалі мовчу. Тепер скажіть мені, яким чином ми можемо когось там наздоганяти?

- Можливо, варто йти шляхом, запропонованим Полом Маккартні: той сприяє відкриттю в англійських університетах факультетів рок-музики?

Б.Г.: - Для мене найближча асоціація з роком - сім'я. Тоді варто створювати факультети, де навчали б чоловіків, як треба любити своїх дружин, а дружинам показували на семінарах, що слід робити з власними чоловіками. А хто, між іншим, сказав, що Маккартні заснував факультет рок-н-ролу?

- Торік у травні англійський тижневик "Нью м'юзікл експресс" повідомив: Пол Маккартні допомагає відкривати такі факультети в британських університетах. Зокрема писали про те, що в Ліверпулі не без його допомоги почав діяти інститут поп-музики...

Б.Г.: - Не вірю! Він не такий дурень! Він - сімейна людина.

- Але ж офіційно повідомляли, що він веде роботу...

Б.Г.: - ... Та яку там роботу! Він траву курить!

- А взагалі, Борисе, ви - контактна людина?

Б.Г.: - Ні. Абсолютно.

- Тоді який ви?

Б.Г.: (Сміється) - Не знаю. Вам видніше.

- Торік "Акваріум" знову записав принципово нову для себе програму, "Рівнодення", яку встигла видати навіть фірма "Мелодія". Скажіть, для вашої групи рівнодення в чому?

- Б.Г.: - Тут одразу не відповісти. Це серйозна багатогодинна розмова. Та й що вона, власне, з'ясує? Хіба що зорієнтує на давні науки, які нині забуті. Проте час про них згадувати. Якщо ми прагнемо вижити.

- Сформулюю запитання так: "Акваріум" - студійна чи концертна група?

Б.Г.: - Третє. Та, що просто грає музику. Адже й перше, і друге ми робимо залюбки. Перебуваючи в США, я мав дозвілля і, знаєте, підрахував: нині в "Акваріума" матеріалу на п'ять (!) альбомів. Тож роботи вистачить.

- На концертах я помітив цікаву закономірність у нових творах: "Полковник Васін", "Капітан Воронін", "Генерал Скобелєв". Це що, народжується армійський цикл?

Б.Г.:-Усе покаже новий альбом. Приміром, "Полковника Васіна" ми написали в самім епіцентрі подій, коли перебували в Баку. А повернулися до Ленінграда й дізналися про криваві події в Сумгаїті, Степанакерті... Пряме влучання!

- І чи багато таких влучань у вашому репертуарі?

Б.Г.: - Та все життя! Ми вже тому не дивуємось.

- І на прощання: Борисе, ви звертаєтесь до сотень тисяч своїх друзів, та й до ворогів - що ви їм скажете?

Б.Г.: - Радійте. І - даруйте радість!

ОСТАННЯ ПАУЗА. Про найближчі плани "Акваріума" я Бориса не розпитав. Не встиг.

Але тут мені на допомогу прийшов Михайло Васильєв. Повернувшись до Ленінграда, група "сіла" на тривалі репетиції, адже останні півроку їх майже не було. До речі, концертів у СРСР також не було майже рік: у Києві - перший. Наступного місяця "Акваріум" їздив до Воронежа, де відбулася така сама серія з п'яти концертів. Гастролі - то важка праця, а дві поїздки на місяць для "Акваріума" забагато.

Потім, 24-25 листопада в Ленінградському спортивно-концертному комплексі імені В.І. Леніна спільно з лідером "Юерітмікс" Дейвом Стюартом та барабанщиком Реєм Купером вони представляли американську сольну платівку Бориса Гребенщикова.

Як далі! Впевнені в одному: далі буде.

На фото: Борис Гребенщиков. Після концерту.
Олександр РУДЯЧЕНКО
Журнал "УКРАЇНА", 1988
Фото В.БАРАНОВСЬКОГО
Статья сохранена Александром Белоконенко